Пробач, що не сказала я відразу,
Як сильно я тебе люблю,
Пробач мені всі ті образи,
Що я робила і роблю.
Пробач мої вуста і очі,
Що не давали спокою тобі,
Я гірко плакала всі ночі,
Душа горіла у вогні.
А серце краялось від болю,
Здавалось, ще воно живе,
Не зарікалась я на долю,
Казала:"Ні, то все пусте."
Згадай той місяць над рікою,
Той вітер, що нам шепотів,
Про те майбутнє, де з тобою
Нас разом бачити хотів.
Пробач мої спустошені слова,
Все те тепло, що віддала комусь,
Не пробачай лиш, що пішла,
І те, що вже не повернусь.